Образование

Азербайджан

 Мирза Фатали Ахундов

 
  (1812—1878 гг.)

писатель, драматург,

философ, просветитель

  Величайшая наша ошибка ныне состоит в том, что мы всегда смешиваем два противоположных положения одно с другим и считаем их за одно положение. Одно из них есть наука, а другое – вера…
…Всякая религия заключает в себе три предмета: веру, богослужение и нравственность. Главная цель всякой религии есть последний предмет, а два первые суть только средство для их приобретения.
Говоря о бытии, мы имеем в виду сущность и субстанцию вещей. Эта сущность в смысле индивидуальном противоположна абсолютному небытию; в смысле же всеобщем она является единым, совершенным и всеобъемлющим бытием, т. е. совокупностью материи всех множеств, которые в своих родовых и видовых изменениях и переходах находятся в зависимости друг от друга.
Таким образом, сущность вещей есть «необходимое бытие», и Вселенная, составляющая совокупность вещей, с точки зрения сущности не нуждается в другой сущности и не находится в зависимости от какой – либо причины. Вселенную в смысле сущности нельзя признать «возможным бытием», нуждающимся в причинности, так как иначе предстанут перед глазами сцепление и бесконечность; сущности вещей, представляющей собою единое и необходимое бытие, не предшествовало и не последует небытие, и эта сущность вещей не имеет ни начала, ни конца, но видоизменения и переходы ее в своем множестве в материи бесчисленны и беспрерывны и так же достоверны, как прилив и отлив моря.
…Доказано, что лишение жизни в наказание за убийство не только не прекращает подобного рода преступлений, но даже и не уменьшает таковых.
Какое благо даровал он [Бог] мне в этой жизни соразмерно с той участью, в которую повергает меня в аду? […]
Если ад действительно существует, то Бог является каким-то ненавистным, отвратительным существом и каким-то страшным тираном.
Некоторые люди с узкими взглядами полагают, что страх, внушаемый адом, служит к удержанию человечества от преступлений. […] Но кто из мусульман от страха, внушаемого адом, не решится присвоить себе чужое добро, когда к тому будет иметь возможность? […]
Все воры, разбойники и убийцы являются из невежественного слоя народа, верующего в существование ада. Видел ли кто – нибудь вора, разбойника и убийцу из мудрецов, философов и умственно развитых и просвещенных людей, вовсе не верующих в ад? […]
…Одно совершенно ясно здравомыслящим людям, что проповедь и наставления совсем бесполезны и не могут оказать никакого воздействия на природу людей.
Итак, страх, внушаемый адом, не может считаться важною причиною, заставляющею воздерживаться от преступлений. По моему мнению, более надежная причина тому есть страх полицейского преследования, судебного наказания, а также боязнь

Это собрание – полезный и необходимый материал в работе журналиста, филолога, философа и увлекательное путешествие по золотому фонду мудрости для любого читателя. В собрание вошли афоризмы восточных мудрецов, краткие изречения из библейских книг, Талмуда, Корана и хадисов, крылатые фразы средневековых богословов и ученых Нового времени, писателей и поэтов, музыкантов и актеров, политиков и журналистов вплоть до второй половины XX столетия.
История афористической мысли началась в далекой древности: краткие высказывания встречаются уже на древнеегипетских папирусах и клинописных табличках Междуречья, а в античной Греции и Риме афоризм оформляется как литературный жанр, который и сегодня сохраняет свою актуальность. В афоризмах ярче всего отражаются особенности мышления людей разных стран и эпох, религиозных и политических взглядов. Однако есть и общие, вечные темы: смысл жизни, мироустройство, общества и государства.
Для удобства поиска материал систематизирован по отдельным странам и эпохам. О каждом из авторов приводятся краткие сведения – годы жизни, основная сфера деятельности или профессия.

  Олег Ермишин
Афоризмы

  В нашем электронном собрании афоризмов предпринята попытка проследить многовековую эволюцию жанра. Здесь представлены наиболее известные и значительные авторы, которые сочиняли афоризмы или имели склонность к кратким изречениям. Материал организован по разделам в хронологическом порядке от «Древнего мира» до «20 века», внутри этих разделов – по странам, и затем по отдельным авторам. О каждом из авторов дана краткая информация – годы жизни, основная сфера деятельности или профессия.
Слово «афоризм» происходит от греческого «афорисмос» (краткое изречение). История афористической мысли уходит в далекую древность. Уже тогда люди стремились кратко выражать свои мысли, формулируя самые значимые из них в форме изречений. Краткие высказывания встречаются на древнеегипетских папирусах и клинописных табличках Междуречья, затем, с течением времени, в Древней Греции и Риме афоризмы оформляются в особый жанр, который сохраняет свою актуальность до наших дней.
На примере афоризмов можно проследить, какие темы и стороны жизни волновали людей в разные эпохи, чем отличались национальные типы мысли. Если для одних краткая форма мысли была частью воспитания или культуры (например, лаконичность в Древней Спарте), то для других – лишь квинтэссенцией размышлений, итоговой формулой, наиболее удачно выражающей отношение к тому или иному жизненному явлению. Акценты и идейные приоритеты в афористическом жанре менялись от века к веку, но многие темы оставались неизменными – философское осмысление мира, смысл жизни, принципы государственного и общественного устройства и

ПРОГРАМА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 Фонетика і графіка.
Орфоепія і орфографія
Звуки мови. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі. Подовжені звуки.
Букви й інші графічні засоби. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дзь, дж.

Склад. Наголос.
Ненаголошені голосні, їх вимова і позначення на письмі.
Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Чергування у – в, і – й.

Орфограма. Орфографічна помилка.
Правила вживання апострофа, м’якого знака. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів іншомовного походження.

 Будова слова, словотвір і орфографія
Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.
Найпоширеніші чергування голосних і прголосних звуків.
Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, пре-, при-, прі-.

Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення в українській мові. Зміни приголосних при творенні слів.
Правопис складних і складноскорочених слів.

 Лексикологія і фразеологія
Поняття про лексику. Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
Синоніми, антоніми, омоніми.
Загальновживані слова. Діалектні та професійні слова. Запозичені слова.
Застарілі слова. Неологізми.
Поняття про фразеологізми. Фразеологізми в ролі членів речення.

 Морфологія і орфографія
Поняття про самостійні та службові частини мови.
Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменник: назви істот і неістот, загальні і власні назви.
Рід, число, відмінки іменників. Типи відмін іменників. Незмінні іменники. Способи творення іменників.
Правопис відмінкових закінчень іменників.
Правопис найуживаніших суфіксів. Велика буква у власних назвах.
Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Ступені порівняння прикметників, їх утворення. Відмінювання прикметників. Способи творення прикметників.
Правопис відмінкових закінчень і найуживаніших суфіксів прикметників. Написання складних прикметників.
Числівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробових та збірних) і порядкові. Числівники прості і складні.
Відмінювання кількісних і порядкових числівників. Правопис числівників.
Займенник. Розряди займенника за значенням.

ТЕОРИЯ
И
МЕТОДОЛОГИЯ
Фундаментальная и прикладная наука
Количественная и качественная методология
Социальное и социологическое исследование
Виды социологического исследования

 ФУНДАМЕНТАЛЬНАЯ И ПРИКЛАДНАЯ НАУКА
Описывая здание социологической науки в первом томе, мы выделили в нем пять этажей. На самом верхнем расположена научная картина мира (философские предпосылки], на четвертом —общая теория, включающая категории самого абстрактного уровня, на третьем находятся частные или специальные теории — обычно формализованные, логически компактные и конкретные модели социальных процессов. Второй уровень занимают эмпирические исследования, а первый — самый низший — принадлежит прикладным социологическим исследованиям. Взаимосвязь этих уровней мы и рассмотрим в этой главе.
ФУНДАМЕНТАЛЬНАЯ, ПРИКЛАДНАЯ И ПРАКТИЧЕСКАЯ СОЦИОЛОГИЯ
Здание социологической науки напоминало пирамиду с узким абстрактным конусом и широким прикладным основанием. Напомним, как назывались ступени этой пирамиды и каков был ее общий вид.
Научная картина мира — совокупность общетеоретических и философских категорий, описывающих реальность, которая изучается данной наукой.
Общая теория — совокупность логически взаимосвязанных теоретических понятий и суждений, объясняющих крупный фрагмент реальности, которая изучается данной наукой.
Частная теория — логически взаимосвязанная система конкретно-научных понятий и суждений, описывающих отдельное явление (группу явлений) или процесс (совокупность процессов), получивших эмпирическое подтверждение на основе фундаментального исследования.
Эмпирическое исследование — фундаментальное исследование, проведенное в соответствии с требованиями научного метода и направленное на подтверждение частной теории. Основная цель — приращение научных знаний, открытие новых закономерностей и обнаружение неизвестных социальных тенденций.
3
Прикладное исследование — оперативное исследование, проведенное на одном объекте (предприятие, банк, деревня) в короткие сроки с целью социальной диагностики ситуации, объяснений конкретного явления (процесса) и подготовки практических рекомендаций. Основная цель — решение практической проблемы путем приложения знаний, добытых частной теорией и эмпирическими исследованиями.
Выделенные пять уровней и типов знания различаются двумя параметрами — степенью обобщенности (абстрактности) понятий, используемых на данном уровне, и степенью распространенности знаний данного уровня, иными словами, количеством проведенных исследований или

Цивільне право

1. Поняття і предмет ЦП
   ЦП – система норм права, що регулює особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між суб’єктами (фізичними чи юридичними особами) і засновані на юридичній рівності, вільній волевиявленні й майновій самостійності їх учасників.
   Предмет – це особисті майнові і немайнові відносини. Особисті немайнові відносини

   – виникають між суб’єктами Ц. П. з приводу нематеріальних благ і при цьому тісно пов’язані з особистістю його власника. (- пов’язані з майновими. Це відносини, об’єктом яких є твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, раціоналізаторські пропозиції й т.д. (ст.420 ЦК України) Зв’язок з майновими відносинами визначається, можливістю одержання винагороди за використання цих творів; - не пов’язані з майновими Вони містять у собі захист честі, достоїнства, ділової репутації й деякі інші відносини); Майнові відносини

   – виникають між суб’єктами Ц. П. з приводу матеріальних благ. (У статиці:А) право власності;Б) права на чужі речі (сервітут, эмфитевзис, суперфиций);В) інші відносини, пов’язані зі знаходженням матеріальних благ у певного суб’єкта Ц.П.; У динаміці:А) зобов’язання (договірні, позадоговірні);Б) спадкування;В) інші відносини, пов’язані з переходом матеріальних благ від одного суб’єкта Ц.П. до іншого)
   Майно: Речі

   – предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки; Гроші та цінні папери. Їхня цінність у цивільному обороті обумовлена номінальною вартістю; Майнові права вимоги. Наприклад, право вимоги внеску у кредитну установу.

    

2. Метод цивільного права, його особливості.
   Метод ЦП — комплекс способів, засобів та прийомів, за допомогою яких право здатно впливати на особисті немайнові та майнові відносини.
   Елементи: Юридична рівність учасників – один суб’єкт не повеліває іншим, вони майново незалежні і самостійні, для них існує рівність міри цивільно-правової відповідальності; Диспозитивність

   – можливість для учасників самостійно та вільно, без сторонніх вказівок здійснювати свої цивільні права, вибирати вид правовідносин та умови участі у них, контрагентів тощо;
   Ініціативність у формуванні і реалізації цивільних правовідносин – цивільні правовідносини встановлюються, здійснюються, розвиваються, перш за все, через бажання самих учасників, які виявляють зацікавленість у цьому встановленні, розвитку і здійсненні; Майновий характер мір юридичної відповідальності полягає у тому, що невигідні наслідки у разі настання цивільно-правової

Предмет сучасної геополітики
Ще вчені Стародавнього світу помітили природний зв’язок політичної діяльності (під якою вони в першу чергу розуміли діяння правителів) і простору Землі, де ця діяльність розгорталася. Дійсно, хіба можна планувати і тим більше здійснювати політичні заходи, не знаючи протяжності, площі, рельєфу, рослинності, клімату, річок — як водних перешкод і шляхів сполучення, моря — як особливого географічного чинника в політиці і т. д.? Чи можливо домогтися перемоги у війні або навіть в одній битві, не знаючи і не використовуючи хоча б основні характеристики просторового чинника і конкретної місцевості, на якій будуть битися протистоять армії, не володіючи інформацією про економічної могутності країни і військовій силі армії? Тим більше не можна розраховувати утримати за собою захоплену територію, не маючи уявлення про її населення — які його кількість, щільність, інші демографічніхарактеристики, про властивості національного характеру.
Таким чином, геополітика як детермінація успішності політичної діяльності (мирної і військової) географічними, історичними, соціально-психологічними, етнографічними, економічними чинниками, як взаємозв’язок політичного і просторово-соціального існує давно.Власне термін складається з двох частин: «гео» означає географічне взагалі, тобто вплив географічних чинників у самому широкому сенсі цього слова на політику держави. Основними серед цих чинників вважаються:
территория; - Територія;
географическое положение, т. е. расположение государства на континенте; - Географічне положення, тобто розташування держави на континенті;
- Протяжність кордонів, їх становище на природних або штучних рубежах;
наличие рек как водных преград и путей сообщения; - Наявність річок як водних перешкод і шляхів сполучення;
положение страны по отношению к морю, протяженность береговой линии и условия для судоходства; - Положення країни по відношенню до моря, довжина берегової лінії і умови для судноплавства;
климат (холодный, умеренный, жаркий, засушливый и т. д.); - Клімат (холодний, помірний, жаркий, посушливий і т. д.);
почвы (насколько они благоприятствуют развитию сельского хозяйства, инфраструктуры, промышленности); - Грунти (наскільки вони сприяють розвитку сільського господарства, інфраструктури, промисловості);
недра, их богатства, способность обеспечивать экономический рост и социальные запросы населения; - Надра, їх багатства, здатність забезпечувати економічне зростання і соціальні запити населення;
население, его численность, плотность, социальный состав и другие характеристики. - Населення, його чисельність, щільність, соціальний склад та інші характеристики.
— начале XXI в. Наприкінці XX — початку XXI ст. корінь «гео»

СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ
ЙОГО СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ
ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
СУЧАСНОЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ

 ***
В розділі розкриваються наступні проблемні питання:

 — Сутність маркетингу і його визначення. Хронологія виникнення та розвитку маркетингу. Підходи до розуміння предмета маркетингу. Суб’єкти маркетингових відносин.
— Основні поняття маркетингу: маркетингова тріада (потреби, вимоги, попит), їх сутність. Суб’єкти та середовище маркетингу.
— Еволюція концепцій маркетингу. Сучасні концепції маркетингу.
— Принципи, функції та задачі маркетингу, маркетингова місія фірми.
— Види маркетингу залежно від орієнтації маркетингової діяльності.
— Система засобів маркетингу та їх структура (концепції «4Р» та «4С»). Поняття маркетингової суміші.
— Поняття етики маркетингу. Консьюмеризм та інвайроменталізм як течії управління етичністю маркетингової політики.
***

 I. Сутність маркетингу, хронологія його виникнення

 Чи можливе життя без сонця? Чи можливе існування без води? Чи є життя на інших планетах? Ці питання не дають спокою вже не першому поколінню учених, які розглядають питання теоретичних дисциплін. Проте до чого тут маркетинг? Справа в тому, що на сьогоднішній день ця наука для бізнесу стала саме тим сонячним промінням, якого потребує планета Земля для продовження свого існування.
Багато хто дивується, довідавшись, що найбільш важливим елементом маркетингу є зовсім не збут. Збут — усього лише верхівка маркетингового айсбергу, лише одна з багатьох його функцій, причому найчастіше — одна із побічних, та, яка виникає всього-на-всього в результаті правильної економічної діяльності, а якщо точніше сказати – діяльності маркетингової.
Якщо учасник ринку добре попрацював над такими розділами маркетингового плану, як: виявлення споживчих потреб, розробка відповідних товарів і встановлення на них очікуваної ринком, а точніше потенційними споживачами ціни, налагодження системи розподілу новоствореного продукту й ефективного стимулювання збуту — такі товари просто зникнуть з прилавків.
Пітер Дракер (Друкер), один з головних сучасних теоретиків маркетингової науки, стверджує: «Ціллю маркетингу не є зробити зусилля зі збуту непотрібними. Ціль маркетингу – дізнатися про клієнта стільки, аби товар чи послуга точно відповідали його вимогам і продавали себе самостійно»[7, с. 14].
Маркетинг, як ринкова теорія, бере свій початок з 1902 року, коли в ряді провідних університетів США (Гарвардський, Пенсильванський, Пітсбургський ) з’явився курс лекцій з проблем раціональної організації руху товарів. У 1905 році В. Креузі прочитав курс «Маркетинг товарів» у Пенсильванському університеті США, а в університеті Вісконсіна Р. Ватлер

Mary Poppins (Мэри Поппинс)

P. L. Travers (Памела Треверс)

To my MOTHER (посвящаю моей матери)1875-1928

 Книгу адаптировала Ирма Кашевская
Метод чтения Ильи Франка

Chapter One (Глава первая)

East Wind (Восточный ветер / Ветер с Востока)

If YOU want to find Cherry Tree Lane (если вы хотите найти Вишневую улицу; cherry — вишня; tree — дерево) all you have to do is to ask the Policeman at the crossroads (все, что вам надо сделать, это спросить полицейского на перекрестке; to have to do — быть вынужденным сделать). He will push his helmet slightly to one side (он сдвинет свою каску слегка на один бок), scratch his head thoughtfully (почешет свою голову задумчиво), and then he will point his huge white-gloved finger and say (а затем укажет своим своим огромным пальцем в белой перчатке и скажет): «First to your right (сначала — направо: «по вашу правую /руку/»), second to your left потом: «вторым /пунктом/» — налево), sharp right again (направо снова; sharp — острый; крутой, резкий /о спуске, повороте, подъеме и т. п./), and you’re there (и вы — там). Good morning (доброго утра = всего доброго).
And sure enough (и действительно/конечно), if you follow his directions exactly (если вы последуете его указаниям точно), you will be there — right in the middle of Cherry Tree Lane (вы окажетесь = будете там — прямо в середине Вишневой улицы), where the houses run down one side (где дома простираются/бегут вдоль одной стороны улицы; to run down — сбегать вниз, простираться), and the Park runs down the other (а парк бежит вниз по другой), and the cherry-trees go dancing right down the middle (а вишневые деревья растут в беспорядке: «идут, танцуя» прямо посередине: «вдоль середины» улицы; to dance

— танцевать).

 thoughtful ['TO:tfVl] sure [∫O:], [∫Vq] enough [I'nAf]

 If YOU want to find Cherry Tree Lane all you have to do is ask the Policeman at the crossroads. He will push his helmet slightly to one side, scratch his head thoughtfully, and then he will point his huge white-gloved finger and say: «First to your right, second to your left, sharp right again, and you’re there. Good morning.»
And sure enough, if you follow his directions exactly, you will be there — right in the middle of Cherry Tree Lane, where the houses run down one side and the Park runs down the other and the cherry-trees go dancing right down the middle.

 If you are looking for Number Seventeen (если вы ищете /дом/ номер семнадцать; to look for — искать) — and it is more than likely that you will be (а это более чем вероятно = возможно, что будете искать), for this book is all about that particular house (так как эта книга — вся именно об этом доме; particular — особенный,

заслуживающий особого внимания) — you will very soon find it (вы очень скоро его найдете). To begin with, it is the smallest house in the Lane (прежде всего: «начать с того», /что/ это самый маленький дом на улице; small —

маленький). And besides that (и кроме того), it is the only one that is rather dilapidated and needs a coat of paint (это единственный дом, который довольно ветхий и нуждающийся в покраске: «в слое краски»). But Mr Banks, who owns it (но мистер Бэнкс, которому принадлежит он: «который владеет им»), said to Mrs Banks that she could have either a nice, clean, comfortable house or four children (сказал миссис Бэнкс, что она может иметь или славный, чистый, уютный дом, или четырех детей; either … or — или… или…). But not both, for he couldn’t afford it (но

Коментар до статті 1. Завдання Кримінального кодексу
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
1. Боротьба зі злочинністю є одним з найдавніших завдань держави. Для того щоб така боротьба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозволеним та забороненим шляхом, зокрема видання законів, які забороняють певну поведінку під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів — кримінального покарання. В Україні такі закони зведені у систематизований законодавчий акт — Кримінальний кодекс.
Слово «кримінальний», застосоване до назви .Кримінальний кодекс України, походить від терміна «сгітеп», який вживався у римському праві і згодом посів своє місце у багатьох європейських мовах (зокрема, в українській мові й досі вживається слово «кримінал»), Оскільки «сгітеп» у перекладі означає «злочин», то, відповідно, і назву «Кримінальний кодекс» можна перефразувати як «кодекс про злочини».
2. КК є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специфічну назву — «кодекс», цей акт є законом, приймається та змінюється у тому ж порядку, що й інші закони України, і має відповідну юридичну силу.
3. Із змісту ч. 1 ст. 1 випливає, що двома основними завданнями КК є: 1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ; 2) запобігання злочинам.
Об’єктами, що беруться під охорону за допомогою норм КК, е права і свободи людини та громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій
України, а також мир і безпека людства. Норми КК охороняють лише найважливіші елементи зазначених об’єктів. Охорона менш важливих суспільних відносин і соціальних благ здійснюється за допомогою правових норм інших галузей права (зокрема адміністративного, цивільного, трудового права).
Під правами і свободами людини і громадянина слід розуміти насамперед ті права і свободи, які передбачено розділом II Конституції України (право на життя, свободу, особисту недоторканність і недоторканність житла, таємницю листування та іншої кореспонденції, конфіденційність особистого і сімейного життя, об’єднання у громадські організації та політичні партії, проведення зборів, мітингів та інших масових акцій, працю,

Процес європейської інтеграції впливає на всі сфери життя держави: Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, щораз наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
У 1997 році під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікації, які існують у системі вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких згодом сформулювали і принципи Болонської декларації. Лісабонська угода декларує наявність та вагомість різноманітних освітніх систем і має на меті створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма перевагами і здобутками національних систем освіти і науки, зможе бути мобільними на європейському ринку праці.
Через рік чотири країни — Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина — підписали т. зв. Сорбоннську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів — двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ЕСТS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.
Так поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів. Обрані шляхи модернізації вищої освіти України аналогічні загальноєвропейським підходам. Принципи Болонської декларації в повному обсязі мають бути впроваджені у 2010 році.
Основним завданням на цей період окреслено реалізацію передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ЕСТS (Європейській кредитно-трансферній системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів під час переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання та мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також сприятиме передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн.

Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента має стати основою створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників теренами Європи.

Обов’язковою вважається також наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю освіти.

Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського